Монах, який ніс рани Христа
Франческо Форджоне народився 25 травня 1887 року в маленькому містечку П'єтрельчіна на півдні Італії. Вступивши до ордену капуцинів і прийнявши ім'я Піо, він провів більшість свого священицького життя у монастирі Сан-Джованні-Ротондо в Апулії — місці, що стало одним із найвідвідуваніших місць паломництва в усьому католицькому світі.
ПОКЛИКАННЯ З ДИТИНСТВА
Франческо від раннього дитинства вирізнявся незвичайною набожністю. У п'ять років він присвятив себе Ісусу; в десять батьки почали шукати для нього шлях до чернечого життя. У 1903 році він вступив до новіціату капуцинів і отримав ім'я Піо — на честь Папи Пія І. Висвячений на священика у 1910 році в Беневенто, він від початку ніс одночасно тягар слабкого здоров'я і надзвичайно глибокого духовного внутрішнього життя.
У 1916 році він був призначений до монастиря Сан-Джованні-Ротондо в горах Гарганьо. Це невелике місто в Апулії стало центром усього його подальшого служіння — і згодом перетворилося на місце паломництва для мільйонів вірних з усього світу.
РАНИ ХРИСТА
20 вересня 1918 року, під час молитви перед розп'яттям у хорі монастирської церкви, на тілі Падре Піо з'явилися стигмати — рани на руках, ногах і боці, що відповідають ранам розп'ятого Христа. Ці рани не загоїлися протягом п'ятдесяти років — аж до самої його смерті у 1968 році. Падре Піо став єдиним священиком в усій церковній історії, якого визнано стигматиком.
Ватикан поставився до цього явища спочатку з великою обережністю: у 1923 році Падре Піо був тимчасово позбавлений права публічно служити Месу й сповідувати. Лише у 1964 році Папа Павло VI повністю відновив його священичі повноваження. Численні свідки зазначали, що рани випромінювали пахощі квітів — одну з ознак, яку богослови називають «запахом святості».
СПОВІДНИК І ЧУДОТВОРЕЦЬ
Серцем служіння Падре Піо була сповідниця. Паломники чекали тижнями, щоб потрапити до нього — він умів читати серця людей, нагадуючи про гріхи, які ті забули або замовчали. Свідки також розповідали про зцілення невиліковно хворих, пророцтва та білокацію — здатність одночасно бути у двох місцях. Під час Другої світової війни пілоти союзників стверджували, що бачили постать ченця в небі над Сан-Джованні-Ротондо, що, за їхніми словами, завадила бомбардуванню міста.
У 1956 році завдяки ініціативі Падре Піо та щедрості жертводавців відкрився госпіталь Casa Sollievo della Sofferenza («Дім полегшення страждань»). Лікарню він особисто передав під управління Святого Престолу. Нині вона входить до числа найкращих наукових медичних установ Європи.
ВІД ПІДОЗРИ ДО КАНОНІЗАЦІЇ
За три дні до смерті стигмати на тілі Падре Піо раптово зникли, не залишивши жодного сліду. 23 вересня 1968 року він помер у Сан-Джованні-Ротондо у віці 81 року. Народне вшанування його пам'яті було величезним ще до офіційного церковного визнання — на поховання зібралися десятки тисяч людей.
Іван Павло II беатифікував його 2 травня 1999 року, а 16 червня 2002 року — канонізував. На церемонії канонізації зібралося понад 500 000 людей. Гробниця святого в Сан-Джованні-Ротондо є третьою за відвідуваністю католицькою святинею у світі — після Ватикану та базиліки Богоматері Гваделупської.