Свята Тереза Лізьєська
Тереза Мартен (1873–1897) — французька кармелітка-босоніжка, автобіографічні записи якої, опубліковані під назвою «Історія однієї душі», сформували духовне вчення, відоме як «мала дорога» довіри й любові до Бога.
ДИТИНСТВО І РОДИНА
Марі-Франсуаза-Тереза Мартен народилася 2 січня 1873 року в Алансоні (Франція) у сім'ї годинникаря Луї Мартена та мереживниці Зелі Мартен, дев'ятою і наймолодшою дитиною; п'ятеро дітей подружжя дожили до дорослого віку.
У 1877 році, коли Терезі було чотири роки, її мати померла від раку грудей. Родина переїхала до міста Лізьє в Нормандії, де батько виховував доньок самостійно.
ВСТУП ДО МОНАСТИРЯ КАРМЕЛІТІВ
9 квітня 1888 року, у віці п'ятнадцяти років, Тереза вступила до монастиря босих кармеліток у Лізьє, приєднавшись до двох старших сестер, які вже перебували там. Вона прийняла чернече ім'я сестра Тереза від Дитятка Ісуса і Святого Лику.
У вересні 1890 року склала чернечі обіти. За дев'ять років, проведених у монастирі (1888–1897), виконувала різні послухи, зокрема заступниці новициймайстрині.
«ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ДУШІ» ТА «МАЛА ДОРОГА»
На прохання настоятельки Тереза записала спогади про своє життя, які після її смерті були видані під назвою «Історія однієї душі» (1898). У цих текстах вона виклала духовне вчення про «малу дорогу» — досягнення святості через довіру Богові й вірність у щоденних дрібницях, а не через визначні вчинки.
Тереза померла від туберкульозу 30 вересня 1897 року в Лізьє у віці двадцяти чотирьох років.
КАНОНІЗАЦІЯ І СТАТУС УЧИТЕЛЯ ЦЕРКВИ
Папа Пій XI беатифікував Терезу 29 квітня 1923 року та канонізував 17 травня 1925 року. У 1927 році він проголосив її співпокровителькою місій разом зі святим Франциском Ксаверієм.
19 жовтня 1997 року Папа Іван Павло II апостольським листом «Divini Amoris Scientia» проголосив Терезу Учителем Церкви — вона стала третьою жінкою, удостоєною цього титулу. У 2015 році Папа Франциск канонізував її батьків, Луї та Зелі Мартен, які стали першим подружжям, канонізованим спільно.